Індивідуалом народжуються,
особистістю стають,
індивідуальність відстоюють.
А.Г.
Асмолов
Поняття
”особистість”, - завжди турбувало
людство. Мабуть тому, що особистість — творець історії. У формуванні власного стилю роботи використовую
досвід роботи багатьох вчителів історії, літератури, географії. Не можу
сказати, що все мене захоплює. Вчителі новатори
приваблюють мене тим, що відбулися, як особистості, здатні не
тільки передати дітям набуті знання, а й
навчити їх саморозвитку, самовдосконалення. Незалежно від того це відкритий
урок чи черговий , вони працюють природно і досить досконало реалізують те, на
що здатні.
Тривалий час мене не залишала думка, як
створити систему уроків, щоб допомогти дітям набути громадянської досконалості,
як побудувати навчально - виховний процес, щоб діти , залишаючи стіни школи
,відбулися , як особистість?
Десь, підсвідомо, я
розумів, що копіювати когось,означає працювати
за трафаретом, отже, не формувати особистість, а штампувати. Але ж кожна
дитина – це індивідуальний, неповторний світ! Хотілося цікавих уроків,
захоплюючих фактів втілюючи високі ідеї. Значить, вихід треба шукати перш за
все в нових методиках, технологіях, у
міжпредметних зв’язках.
Щоб упевнитись у тому, на скільки глибоко діти засвоїли навчальний матеріал,
я ставлю для себе проблему – завдання: як мені зробити так, щоб
спрацював зворотній зв'язок. Можна просто провести контрольний зріз знань. Але
для мене завжди важливо прослідкувати за ходом мислення кожної дитини, чути
відтінки емоційності, впевненості чи
невпевненості, спостерігати, як дитина “доходить” до висновку сама, помиляючись
і переконуючи саму себе. Захоплюючись відповідями учнів, які не бояться
висловлювати свої думки, що не завжди співпадають з моїми, які здатні
заперечувати, і, в той же час, визнавати помилку, саме уроки відкритих думок
допомагають мені отримати зворотній зв’язок з учнями. Використовуючи на уроках
різні методики маю можливість побачити у
дітей – творчість мислення, уяви і фантазії.
Саме тому я вибрав тему: “ Застосування
інтерактивних методів на уроках історії та правознавства”.
Інтерактивні методи можна
представити як різновид активних методик. Але ми виділяємо їх в окремий розділ,
щоб підкреслити їхню важливу роль у правовій та громадянській освіті. Суть
інтерактивних методів у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх
тих, хто навчається. Це спів навчання (колективне, кооперативне, навчання у
співпраці), в якому вчитель та учні є суб’єктами навчання. Вчитель виступає
лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. Вони найбільш
відповідають особистісно-орієнтованому підходу до навчання. При застосуванні
інтерактивних методів, як правило, моделюються реальні життєві ситуації,
пропонуються проблеми для спільного вирішення, застосовуються рольові ігри. Тому вони найбільш сприяють
формуванню в учнів умінь і навичок, виробленню їх власних цінностей, створюють
атмосферу співробітництва, творчої взаємодії в навчанні.
Все вище
сказане, звичайно, не означає, що потрібно використовувати тільки інтерактивні
методики. Для навчання важливі усі види методик і всі рівні пізнання. Як можна
помітити з опису різноманітних інтерактивних методів, обов’язковою складовою
цих методів є і так звані пасивні методики.
Інтерактивні методи є кращими порівняно з традиційними, але вони потребують багато часу
щодо підготовки уроків, освоєння певних правил учнями, що не завжди вдається і
не до всіх програмових тем та підручників підходить. Це показує, що стандартні
програми і підручники потребують переоснащення хоч на зразок (нового) курсу
“Практичне право”.
Методи роботи з учнівським
колективом за інтерактивною методикою.
І.
Мозковий штурм.
Мозковий штурм - це ефективний та
добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення, що широко
використовується. Він спонукає учасників проявляти власну уяву та творчість, що
досягається шляхом вираження думок усіх учасників і допомагає знаходити кілька
рішень з конкретної проблеми.
ІІ.
Робота в малих групах.
Робота в малих групах дозволяє учням
набути навичок, що необхідні для спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу
командою. Ідеї, що виробляються в групі, допомагають учасникам бути корисним одне одному. Висловлення думок
допомагає їм відчути їхні власні можливості та зміцнити їх.
ІІІ.
Робота в парах.
Робота в парах – є однією із форм роботи в малих
групах. Вона допомагає учням у вирішенні проблем гіпотетичної ситуації,
стимулює швидкість розв’язання життєвих ситуацій, а також допомагає в
досягненні консенсусу під час дискусій.
IV. Займи позицію.
Займи позицію – це корисна вступна
вправа для демонстрації різних думок з досліджуваних тем, що дає учням змогу
висловлювати власну точку зору й наприкінці уроку оцінити засвоєння теми. Цей
метод корисний при проведенні в класі дискусії на спірні теми. У якості проблем
повинні використовуватися дві протилежні думки, які не мають правильної
відповіді.
V. Метод ПРЕС.
Метод ПРЕС надає учням можливість під
час уроків використовувати аргументи або висловлювати власну думку з
дискусійного питання. Метод допомагає учням прояснити свої думки, а також
сформулювати думку в чіткій і стислій формі. Він використовується у випадках,
коли виникають суперечливі питання.
VI. Метод “Мікрофон”.
Метод “Мікрофон” надає можливість
кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або
висловлюючи свою думку чи позицію.
VII. Метод дискусія.
Метод дискусія дає прекрасну нагоду
виявити різні позиції з певної проблеми або із суперечливого питання.
Для того щоб дискусія була відверта,
необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги. Якщо так, то
бажано виробити правила культури ведення дискусії.
VIII. Ажурна пилка.
Ажурна пилка – цей метод
використовується для того, щоб створити на уроці ситуацію що дозволяє учням
працювати разом, щоб опанувати велику кількість інформації за короткий проміжок
часу. Цей метод ефективний і може замінити лекцію у випадках, коли початкова
інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного (
базисного ) уроку. Він заохочує учнів допомагати одне одному, вчитися навчаючи.
ХІ.
Коло ідей.
Коло ідей – цей метод втягує всіх учнів
у дискусію. Він добре спрацьовує, коли задаються питання або виступають
доповідачі від малих груп.
Х.
Медіація.
Медіація – цей метод активної участі у
пошуку реальних рішень. Учні визначають проблеми, виробляють та підтверджують
свої позиції, висловлюють власні точки зору, знаходять потенційно нові рішення
і приходять до згоди.
Медіація – це процедура вирішення
конфлікту. Вона здійснюється нейтральною стороною ( медіатором), що допомагає
двом учням у врегулюванні їхнього конфлікту.
Розглянемо сам термін “ активне навчання”. Більшість
вчителів вважає, що навчання саме по собі є активним, навіть якщо учні на уроці
просто слухають пояснення вчителя або працюють самостійно з підручником. Однак
дослідження свідчать, що учні під час навчання повинні робити набагато більше,
аніж просто слухати або писати. Вони повинні читати, писати, обговорювати,
вирішувати проблеми, спостерігати, застосовувати нові знання та навички на
практиці, коригувати свої дії з урахуванням зворотного зв’язку. Учнів необхідно
залучати до розумових операцій вищого рівня – аналізу, синтезу, оцінюванню.
Отже, активне навчання – це навчання, яке спрямоване на використання
різних форм у навчанні, і осмислення школярами того, що вони роблять.
Для вчителя важливе не те, скільки знає учень, а чи в змозі він використовувати
отримані знання у повсякденному житті.
Незважаючи на нове розуміння важливості
навчання, зміни є важкими. Ось деякі з перешкод на шляху до змін:
·
Вплив освітніх традицій;
·
Почуття дискомфорту, який виникає при будь-яких
змінах;
·
Брак мотивації до змін;
·
Брак моделей та інформації стосовно ефективного
навчання.
Найбільшим гальмом у використанні активних методів
навчання є ризик, що учні не братимуть участі у розумових операціях вищого
рівня, побоювання, що вчитель втратить контроль над класом або буде
розкритикований за такий неортодоксальний стиль навчання.
Чудовий перший крок на шляху до змін –
це обрати ті навчальні стратегії активного навчання, які здійснити найлегше.
Такі стратегії є здебільшого короткотривалими, структурованими, сфокусованими
на предметі, який не є ані надто абстрактним, ані надто контроверсійним, в той
же час є досить знайомим для вчителя та учнів.
Для активізації розумової діяльності школярів
використовую модель “10-2”. проводжу лекцію протягом десяти хвилин, а потім
роблю паузу на дві хвилини. Протягом “паузи” учасники показують один одному
конспекти, заповнюють пропущені місця у власних нотатках і допомагають своїм
товаришам з більш глибоко зрозуміти поняття. Лекторові питання під час пауз не
задаються. Для цього відводиться в кінці лекції п’ять – сім хвилин, щоб
оволодіти незрозумілими поняттями чи складною логікою.
При тестуванні класи, що виконували модуль “10-2”,
показали кращі результати, пам’ятали матеріал довше і позитивніше ставилися до
навчання.
Модуль “карусель” добре застосовувати
тоді, коли задану тему можна поділити на підтеми. На окремих аркушах паперу
записуємо одну підтему, або об’ємне питання. Розділившись на групи, учні
починають працювати над кожним питанням на окремому аркуші. Через певний час
вони передають питання від групи до групи, дописуючи свої думки, аналізують те,
що вже записане, погоджуються з ним чи його спростовують. Закінчують свою
роботу тим питанням чи підтемою, з якої починали і, з рештою, мають змогу
побачити, що було дописано іншими групами .
Цей метод можна використовувати для
підсумку, повторення та закріплення матеріалу, а також під час колективного
навчання.
Застосовуючи інтерактивні методи на уроках допомогло мені
створити творчу атмосферу та забезпечити реалізацію особистісно зорієнтованого
підходу до навчання кожного учня.
